Хлор – проста речовина з групи галогенідів, грає істотну роль в біологічних процесах і застосовується в багатьох галузях промисловості, від дезінфекції питної води до фарбування тканин, виробництва паперу та кислот, необхідних в чорній металургії.

Водночас є дуже небезпечним з’єднанням, здатним привести людину до смерті за лічені години.

Офіційно вважається, що хлор (Cl2) був вперше відкритий британським священиком і хіміком Джозефом Прістлі в 1772 році.

Хлор був отриманий в ході реакції соляної кислоти з оксидом марганцю, але питання про природу виділеного газоподібної речовини залишався дискусійним аж до 1826 року. До визначення складу і властивостей нововідкритій субстанції доклали руку такі видатні хіміки як Бертолле, Лавуазьє і Берцеліус.

Проте, у вигляді сполук хлор був відомий людству задовго до дослідів Прістлі, як складова частина кухонної солі (NaCl), якій обробляли м’ясо ще з часів кам’яного віку. Торгівля сіллю (від франц. Soleil – «сонце») в стародавні часи становила істотну частину міжнародного товарообігу. За соляні копальні велися війни, а навколо прав на поставку і торгівлю сіллю плелися масштабні інтриги.

З соляною кислотою, так само є продуктом хлору (HCl) широко працювали алхіміки Середньовіччя. Ковалями та бляхарями вона застосовувалася щонайменше з XII століття для травлення металевих виробів, наприклад, для створення візерунків на гардах мечів, декору обладунків тощо.

У лабораторних умовах хлор є безбарвний газ з різким запахом, який у багатьох асоціюється з басейном, свіжої водопровідної водою або чистим аркушем паперу.

При змішуванні з водними парами він перетворюється в білий важкий туман, який швидко розвіюється.

Хлор кипить вже при -34 С, а плавиться при -100 С.

Рідкий хлор – це важка, масляниста на вигляд жовто-зелена «отруйного» кольору рідина, яка роз’їдає практично будь-які метали, яких торкається. Тому скраплений хлор зберігають у прогумованих судинах, аналогічно плавикової кислоті.

Якщо знизити температуру до -101 С, то хлор перетвориться в розсип тетрагональних кристалів (ізольований кристал являє собою правильний паралелепіпед, у якого бічні грані більше верхньої і нижньої, тобто він не кубічний, як кристали кухонної солі, а саме Тетрагональна) жовтого або зеленуватого кольору, що тьмяно виблискували на світлі.

Хлор добре розчиняється в воді, спиртах та інших полярних розчинниках, тому в хімії його часто застосовують в такому вигляді.

Розчин хлору в воді безбарвний і прозорий, але якщо воду різко перемішати, він починає збиратися в маленькі білі бульбашки і виходити на поверхню з характерним запахом. Саме з цієї причини сильно хлорована водопровідна вода виглядає білою, коли тече з крана сильним струменем.

Сам по собі хлор і його похідні – життєво важливі для нормального функціонування людського організму, більш того, хлор входить до складу всіх живих істот на нашій планеті.

Іон хлору Cl має оптимальний радіус електронних хмар для проникнення через мембрану клітин, тому він грає найважливішу роль в підтримці водно-сольового обміну в організмі. Крім того, він створює трансмембранний потенціал на поверхні синапсів нейронів, завдяки якому ми здатні мислити, відчувати і сприймати реальність.

Фактично, без хлору робота мозку і нервової системи неможлива. Нарешті, хлороводнева (соляна) кислота є основним компонентом шлункового соку, що дозволяє нам засвоювати їжу. Ми харчуємося, живемо, дихаємо і думаємо завдяки наявності достатньої кількості хлору в нашому організмі. Він настільки ж необхідний для його існування, як вода або кисень.

При всій своїй абсолютній незамінності для живих організмів, хлор може послужити і причиною їх смерті. Про це говорить вже той факт, що в пересолених водоймах, таких як озера по берегах Мертвого моря, в стані вижити тільки особливі групи бактерій – галофіли. Ніщо інше там існувати не в змозі.

Газоподібний хлор дуже токсичний. В першу чергу страждають вологі слизові оболонки: потрапляючи на них, хлор реагує з водою і перетворюється в соляну кислоту, яка тут же починає роз’їдати живу тканину. (У всьому організмі від неї захищені тільки оболонки шлунка, (що логічно, бо соляна кислота входить до складу шлункового соку, як згадувалося раніше), але навіть і там рівень захисту не абсолютний. Пошкодження стінок кишечника паразитами, такими як Helicobacter призводить до порушення цілісності оболонок і швидкому розвитку виразки шлунка через те, що на оголену живу тканину потрапляє соляна кислота.)

Легені вражаються при концентрації Cl2 в повітрі всього лише 6 мг / м³, а це в два рази вище порога сприйняття запаху хлору. Тобто, якщо в повітрі відчувається навіть легкий запах хлору, слід негайно залишити приміщення!

Другими на черзі після легень, страждають очі. Механізм такий же – реакція з водою на поверхні ока. Тривала експозиція може привести до важких порушень зору, а потім і повної сліпоти.

Шкіра, хоча і є відносно сухою, теж не захищена належним чином від газоподібного хлору, зіткнення з ним викликає утворення пухирів і виразок, які легко уражуються вторинною інфекцією. Що ще більш небезпечно, після контакту голої шкіри з хлором перші 6-8 годин видимих ​​симптомів немає, потім починається розвиток роздратування і місцевого некрозу, осередок якого може гоїтися 20-30 днів, і залишає після себе огидний кілеоідний рубець.

Тривала дія хлору на дихальну систему позначається і на роботі нервової системи, бо хлор всмоктується в кров і добирається до синапсів, порушуючи процес формування трансмембранних потенціалів, і призводить до дисфункції багатьох нервових закінчень, включаючи і ті, що відповідають за дихання і серцебиття. Дихальний центр відключається і організм гине в лічені хвилини від задухи.

Симптоматика і клініка отруєнь хлором описана, на жаль, дуже повно і добре відома через низку історичних інцидентів.

Під час Першої Світової війни хлор і його похідні (іприт – тіосульфіт хлору SCL2) використовувалися як бойові отруйні речовини.

22 квітня 1915 року німецька армія застосувала 168 тонн хлору поблизу французького міста Іпр, втрати з обох сторін склали більше 300 тисяч чоловік. Саме тоді була описана і проаналізована клінічна картина отруєння хлором.

Окрім того, мали місце кілька викидів хлору на різних виробництвах вже в повоєнний час.

Найбільш відомий випадок стався не так давно в 28 травня 2008 року в індійському місті Джамшетпур (Східний Джарканд). Витік стався з резервуара для очищення води, що знаходився на заводі компанії Tata Motors. Кількість постраждалих за різними даними коливається від 100 до 250 осіб, загиблих близько 20, в основному це робітники і фахівці заводу, які намагалися ліквідувати наслідки катастрофи. Радіус зони ураження становив понад 400 м.

Менш масштабні викиди хлору час від часу відбуваються і на інших підприємствах. З цієї причини, робочий персонал на таких виробництвах екіпірований протигазами.

Зупинимося детальніше на застосуванні хлору, щоб зрозуміти, що змушує нас використовувати настільки небезпечну речовину.

По-перше, хлор і його сполуки використовуються як відбілюючі агенти. Це включає в себе виробництво паперу, картону та тканин, причому реакція відома вже кілька століть, а в Китаї – цілих дві тисячі років.

По-друге, хлор допомагає захищати поля і врожай від шкідників, бо входить до складу сильних інсектицидів, таких як гексахлоран, застосовуваний з 1930х років в аграрній промисловості.

По-третє, хлор використовується для знезараження води, напевно, найбільш відоме обивателю його застосування. Збудники таких захворювань як холера або дизентерія не витримують навіть мінімального підвищення концентрації хлору в воді, що дозволило нам забути про холерних епідеміях минулого.

Проте, за це доводиться платити свою ціну: хлорована вода сильно знижує термін служби водопровідних труб. Зараз з’явилася альтернатива- озонування води, процес більш дорогий і трудомісткий, але менш шкідливий для здоров’я і стану трубопроводів.

По-четверте, хлор – незамінний хімічний реагент у виробництві ліків, барвників, промислових хімікатів і харчових добавок.

По-п’яте, хлор входить до складу ПВХ – полівінілхлориду, синтетичного каучуку і пластикатів, з яких робиться ізоляція дротів, віконні рами, одяг, взуття, іграшки, лінолеум, лаки і навіть грамплатівки. Виробництво всього цього без хлору абсолютно неможливо.

І, нарешті, по-шосте, хлор життєво необхідний металургам для отримання чистих металів, включаючи такі важливі як, титан, олово, тантал і ніобій, які інакше в чистому вигляді отримати просто неможливо або економічно невигідно. Ці метали застосовуються в авіабудуванні, космічній промисловості, електроніці та IT-індустрії, без яких цивілізація в сучасному вигляді просто не могла б існувати.

Таким чином, можна зробити висновок, що хлор, не дивлячись на свої небезпечні властивості життєво необхідний людині і як біологічній істотіі і як цивілізованій формі життя.

Що означає, що з хлором і його похідними потрібно звертатися дуже акуратно.

Одним з інструментів, що дозволяють звести до мінімуму ризики є газоаналізатор. Він повинен бути за стандартами на кожному підприємстві, що має справу з хлором.

І, якщо Ви працюєте на одному з таких підприємств, подбайте про те, щоб цей прилад там був. Якщо ж Ви живете недалеко від одного з хлор-які застосовують виробництв, Вам так само слід подумати про власну безпеку в разі викиду.

Газоаналізатори хлору можна придбати на будь-який смак) в компанії “Інтелектуальні промислові системи”.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *